Кремлівське чудовисько

Вангелис безкоштовно дописав музику для Кремлівського балету

У Кремлівському палаці трупа Кремлівського балету показала світову прем’єру спектаклю англійського хореографа Уейна Иглинга Красуня і чудовисько, створеного на спеціально написану до нього музику грецького композитора Вангелиса.

Взагалі-то світовою прем’єрою побачене можна назвати лише частково. Це одноактний балет Иглинга, ще в 1982 році поставлений на зірку англійського Королівського балету Ентоні Дауелла, на якийсь час увійшов до репертуару всесвітньо відомої компанії. Але худрукові Кремлівського Андрію Петрову хотілося мати для свого театру повномасштабний двохактний спектакль, і Иглинг доставив до існуючого балету передісторію. А видатний композитор Вангелис, що є не лише творцем музики до цього балету, але і автором лібретто за мотивами старовинної казки, для кремлівського спектаклю абсолютно безкоштовно цю музику дописав.

Передусім розчарувало оформлення. Зрозуміло, що художник Ян Пьенковски, що переніс сюди створені ним декорації для того, давнішнього англійського спектаклю, міг придумати що-небудь і поцікавіше. Творцеві оформлення для Сплячої красуні в паризькому Euro Disney просто не дали розгорнутися. Наприклад, звичайні польоти над сценою, придумані для кажанів, в Кремлівському палаці виявилися чомусь неможливі(хоча Цирк дю Солей влаштовував тут вражаючі повітряні трюки). Уразила і похмура затіненість(за винятком яскравого по контрасту фіналу) оформлення спектаклю, призначеного для сімейного перегляду, тобто для дітей. Але такою виявилася концептуальна задумка: Иглинг робив балет під враженням однойменного фільму Жана Кокто і часто цитував кінокласика. З фільму позаимствована не лише нарочита чорнота. Канделябри, що ожили, в замку Чудовиська і багато що інше – звідти ж.

Історія хореографії, як відомо, знає немало постановок на цей сюжет. (У нас він перекладений Сергієм Аксаковим в Яскраво-червону квіточку.) І екс-керівника Голландського, а потім і Англійського національних балетів також із самого початку притягали монстри – ще за рік до Красуні і чудовиська на музику того ж Вангелиса Инглинг поставив Франкенштейна. До речі, Чудовисько, виведене в цьому спектаклі, здається переконливим тільки у виконанні Кирила Ермоленко. Михайлу Евгенову ж, що вийшов в першому складі, вдається в цій ролі тільки перевтілення в Принца. Зате відмінно впоралася з хитросплетіннями англійського хореографа Красуня(Олександра Тимофєєва).

Хореографія Иглинга виглядає занадто допотопною, причому допотопность нарочита – з балетних 80-х. Але за нею – знаменитий англійський стиль, консервативний і посилаючий у своїх традиціях до класичного балету XIX століття. Втім, на стиль не спишеш відсутність хоч якоїсь режисури, в якій багато випадкового. Ось що манірно милується своїм відображенням в дзеркалі Принц, і раптом убогий обідранець, що казна-звідки взявся, кидає йому в обличчя порошок, що світиться, і той, намагаючись захиститися, закриває обличчя. А коли відкриває, перед нами – Чудовисько. Після недавньої трагедії з Сергієм Филиним подібний пролог до спектаклю вводить в острах.

Але хороші у хореографа ансамблеві танці в першому, придуманому спеціально для Кремля, дії. Наприклад, олені, що пересуваються на пуантах(вони не лише на ногах, але і на руках), величезна ведмедиця(костюм дасть на двох артистів) з ведмедиками(нагадує боротьбу нанайських хлопчиків із старого номера Ігоря Моісеєва), що перекидаються. Особливо прекрасне тріо голубів(Сергій Васюченко, Віталій Водолазский, Валерія Побединская) з хитромудрою підтримкою, типовою для англійського стилю.

Але істинними ласощами для балетомана виявляється і фантастична алегорія Сонця і місяця, вставлена в дивертисмент танців другого акту, якими Чудовисько розважає Красуню у своєму замку. У одній тільки чоловічій варіації з цього па-де-де, з блиском виконаної Михайлом Мартинюком(а в другому складі не менш вражаюче Єгором Мотузовим), стрибків у декілька разів більше, ніж у будь-якій класичній. Жіноча ж варіація Аліси Аслановой(у другому спектаклі Саори Коике) насичена чималою кількістю смачних партерних деталей. Складене за усіма законами па-де-де з антре, адажіо, варіаціями і кодою, це злегка пародійне видовище спокутує усі перераховані недоліки постановки.

АРТ-новинки

Коментарі відключені.

Навігація по публікаціях