Чайний будинок і homo sovieticus

Завершився 42-й Роттердамский міжнародний кінофестиваль

До складу його жюрі входили: кінорежисер Сергій Лозница, що позиціонувався тут виключно як представник Росії, попри те, що живе в Німеччині і працює по всьому світу; іранська актриса Фатіма Мотамед Арья; артистичний директор фестивалю в Севільї Жозе Луіс Сьенфуегос і китайський художник і режисер Ай Вейвей, що працював по Скайпу з Пекіна, оскільки не має паспорта і можливості виїхати зі своєї країни.

Кадр з фільму Будинок ЦIА.

Статуетки Тигра і по 15 тисяч євро отримали картини Солдат Джаннетт Даниела Хесла, що працював асистентом у знаменитого австрійця Ульриха Зайдля, словацько-чеська стрічка Мій пес Кілер Міри Форни про 18-річного скінхеда і іранська картина Fat Shaker Мухаммеда Ширвани з Ірану. Напевно, це краще, що було не в найсильнішій конкурсній програмі. В усякому разі, нічого рівного Кліпу Майї Милош – переможцеві минулого року – ми не побачили.

Без нагороди залишився Лист Сергія Лозници, що брав участь в короткометражному конкурсі. Ця 20-хвилинна стрічка знята ще 10 років тому разом з оператором Павлом Костомаровим, тоді ж була змонтована, а потім чекала своєї години. До того ж не було засобів для її завершення. Кадр розфокусований настільки, що фігури людей, предмети на екрані набули світіння. У поєднанні із звуками гармошки, шерехом трави, муканням корів, шелестінням сена, що доноситься з екрану, усе це набуває нереальних рис. Здається, що і люди тут не розмовляють, а мукають. Дія відбувається в психіатричній лікарні десь в забутому куточку Росії. Як скаже Сергій Лозница, картина присвячена Homo Sovieticus.

У неконкурсній програмі Спектрум показали 27-хвилинну короткометражну картину Станіслава Дорошенкова Післямова до брошури 1942 роки(Росія-Франція), засновану на статті Дмитра Ліхачова про оборону староруських міст, на матеріалах блокадного Ленінграда. Вона частково нагадує фільм Олександра Сокурова Читаємо блокадну книгу, де теж персонажі читають з листа літературний текст. Нічого не міняється в місті, що пережило блокаду. Камера гуляє по сучасних вулицях Петербургу, з їх руинированними будовами.

Показали в Роттердаме і 25-хвилинний фільм Будинок ЦIА Руслана Магомадова, учня Іраклія Квирикадзе з Вищих курсів сценаристів і режисерів. Він розповідає про самотню літню людину, яка намагається виживати в Грозному усупереч обставинам. Він нагадує чехівського Фирса, замурованого у будинку, усіма покинутого і нікому не потрібного.

Цього разу фестиваль зробив упор на іранську кінематографію. Відкрили навіть Чайний будинок, де можна було щодня, сидячи на підлозі на подушках і килимах, дивитися те, що намагаються робити кінематографісти цієї країни, поговорити з ними про життя і мистецтво, навіть прикластися до кальяну. Ті історії, які вони розповідали(а багато хто з режисерів залишив свою країну і працюють в Європі), самі по собі дивовижні. Кожен фільм – опір обставинам.

АРТ-новинки

Коментарі відключені.

Навігація по публікаціях