Прем’єра спектаклю про шкоду паління не надихнула глядачів

Соціальна драма в Школі сучасної п’єси

Театр Школа сучасної п’єси включилася в компанію по боротьбі з палінням автономно від державної думи і поставив п’єсу Михайла Дурненкова найлегший спосіб кинути палити. П’єса, між іншим, переможець драматургічного конкурсу Дійові особи, що декілька років проводиться театром. Переможця преміювали постановкою.

Премєра спектаклю про шкоду паління не надихнула глядачів

Палити кидають в малому залі театру. Місце для кидання організоване особливим чином – глядацькі трибуни поставлені буквою Г, залишаючи для акторів зовсім невелику ділянку. Але щоб ті не страждали від відсутності площ, додали додаткові, вправно схованою від сторонніх очей. Втім, дотепний сценографічні хід глядач оцінив не відразу. Та зате помітив на стінах великі дерев’яні віконниці(вікна за ними?), а прямо посеред глядачів два столи – звичайний з комп’ютером, другий – низький із заварним чайником і парою чашок(чай удвох?)

Початок спектаклю – все як в житті: дружина пиляє чоловіка і, судячи з її інтонації( з немосковські вимовою, теж як в житті), домашня лісопилка працює на автоматі щодня. Про побут, про пробки – ті перегоріли, а нікому поміняти, і нікому(!) нічого(!) не треба(!), а вона все сама, все одна… . Жінки в залі розуміють. А чоловік грається з мобільником, жіночий нудеж – повз вуха. Нудно – як в житті. І тут – про еврика! – чоловік(худий, сутулий, білясте рідке волосся нечесане), відірвавшись від екрану повідомляє:

- 16 тисяч! Ні, ти представляєш – 16 тисяч доларів в рік! Якщо я кину палити, то економія 16 тисяч!!! Доларів!!! Ого! – білявий приємно здивований і заради такої перспективи вирішується.

Інтрига п’єси непогана – кинути палити(можна також пити, колотися) але… Окрім збереження сімейного бюджету, – заради чого варто влаштовувати собі ломку? Після заявленої інтриги і розвитку сюжету контура сенсу особисто у мене втрачаються, і я бачу як навколо мене народ починає нудьгувати, а яке – хто і спати, періодично упускаючи голову на груди.

П’єса і буквально її відтворюючий спектакль пред’являє повний суповий набір сучасного соціуму – тема гастарбайтерів і відношення до них різних верств населення(від інтелігенції до ментів). Міфічні офіси і беззмістовна робота в них(на чиї гроші міститься, не уточнюється), акт самоспалення сім’ї, яка підноситься на телеведенні як випадок вибуху побутового газу, дійсно поширений в пострадянській країні. Нарешті вбивство і расчлененка дружини. Ненормативна лексика – само собою. У усьому цьому бере участь білявий чоловік, що вирішив зав’язати з палінням. Він те і пов’язує собою декілька сценок в єдиний сюжет. А сценки ці розігруються на тих самих додаткових площах, які, як осередки, прибудовані із зворотного боку залу і до пори прикриті віконницями. Віконниці відкриваються – а там будь ласка тобі: квартирка, кухня або офіс.

А хіба цього в житті немає? Скільки завгодно – і балони у будинках рвуться, зносячи під корінь або частково панель, і мужиків своїх баб разделивалют точно яловичину, будучи кухарями. Про міфічні робочі точки-одноденки і говорити нічого. Але п’єса зроблена не в жанрі dok і в Школі сучасної п’єси йде не фестиваль документального кіно. Художня складова п’єси залишає питання, ланцюжок яких тільки росте.

Насправді, чому мотивом для ненависті молодої панночки до татка-учителя являється його ідеалізм? А дивакуватий татко на ненависть зовсім не надихає. І мат з її вуст(добре, що тільки з її) – виглядає не більше ніж даниною моді на ненормативну лексику в театрі – без неї цілком красива героїня можна обійтися. Постмодерністський же отсил до класики – променя світла в темному царстві(тут і Белинского, і що надихнув його Островского, як не згадати) – натужний і безпорадний прийом.

Режисер Філіп Лось, що старанно поставив п’єсу Дурненкова, услід за автором спробував довести безглуздя усього сущого і порожнечу сучасного героя. Але для цього зовсім необов’язково кидати палити. Ну якщо тільки заради економії доларів. Втім, п’єсу-переможницю ще поставили в Центрі драматургії і режисури на Біговій. Потрібно б сходити подивитися як там кидають палити.

АРТ-новинки

Коментарі відключені.

Навігація по публікаціях