Мільйони поцілунків на моїй шкірі

У Великому театрі пройшло вручення балетного Оскара

Міжнародний балетний приз Benois de la Danse, не даремно претендує на звання балетного Оскара. Проходить він під патронажем не лише Європейського Культурного Парламенту, але і ЮНЕСКО, і його вручення за традицією відбувається на історичній сцені Великого театру в перший день однойменного дводенного фестивалю.

Мільйони поцілунків на моїй шкіріфото: Павло Ричков

У жюрі конкурсу під беззмінним головуванням Юрія Григоровича входять імениті хореографи, танцівники з міжнародною репутацією, і директори відомих балетних труп. Вони те і висувають на приз номінантів – як правило, своїх протеже, солістів керованих ними компаній. Саме тому цей балетний Оскар, далекий від об’єктивності, але все таки надає можливість розгледіти світові тенденції в області хореографії і побачити модні новинки сезону.

А то, що на балетному Оскарі рішення приймаються частенько не з художніх, а з чисто політичних міркувань красномовно продемонструвало присудження призу в чоловічих номінаціях. Ні за формою, ні по танцю не був, приміром, ідеальний в чорному па-де-де з ноймайеровской Пані з камеліями призер Бенуа Албан Лендорф(Датський королівський балет). Разом з ним оголошений лауреатом і висунений за партію Дезире з Сплячої красуні Вадим Мунтагиров(Англійський національний балет), хоча і виглядав в цій партії гідно, але не йшов ні в яке порівняння з Владиславом Лантратовим, що представляє Великою. Попри те, що танець Лантратова – Солора в адажіо з III акту балету Баядерка – відрізнявся мужньою красою, і став кращим з показаних на концерті, танцівника жюрі забракувало вже удруге(на минулому Бенуа Лантратов висувався за партію Базиля в Дон Кихоте). Воно і зрозуміло – не можуть же усі призи піти у Великій. Тому як ще одна його представниця – Ольга Смирнова, всього другий сезон працююча в театрі, визнана кращою балериною і отримала Бенуа за розсип партій. На врученні вона не була присутньою, але її роботи відомі і нагороду слід сприймати як аванс, виданий балерині на майбутнє.

Метью Голдинг і Ганна Циганкова з Національного балету Нідерландів, висунені на Бенуа як танцівники, призу не отримали, але відмінно виглядали, представляючи роботи лауреатів серед хореографів: Попелюшку модного англійського балетмейстера Крістофера Уилдона і Варіації для двох пар 80 – літнього патріарха європейської хореографії Ханса Ван Ваблена. На тлі таких досвідчених призерів блякло і нецікаво виглядали роботи зовсім юних хореографів : Рік кролика Джастина Пека і Жарптиця Джорджа Уильямсона.

Хореографічні тенденції продемонстрував благодійний гала-концерт Зірки Бенуа де ла Данс – лауреати різних років. Тенденції такі: по-перше, балет зближується із спортом і цирком, а по-друге, з поетичним словом. Втіленням першої став балет на трьох чоловік Рассела Малифанта Перерване падіння, поставлений на Сільвії Гиллем, і уперше довірений на пробу іншій виконавиці – теж нинішній номінантці Катерині Петиной з Баварського балету. Балет ні про що, поставлений в улюбленій Малифантом манері контактної імпровізації і досить затягнутий: голі трюки із зв’язками між ними.

Поезію у балеті утілювали номери без єдиної музичної ноти. Тільки поетичний ритм, слово і танець. Під уривки з Поеми про руйнування Лісабона Вольтера номер поставив Кристал Пайт, а вольтерівське слово в танці утілив дуже пластичний чорношкірий танцівник Жермен Спайви. Витонченішим і насиченим гумором виявився номер знаменитого дуету хореографів, нинішніх керівників Нідерландського театру танцю Пола Лайтфута і його дружини Сіль Леон на вірші Гертруди Стайн. Поетична тенденція у балеті не нова – вона активно розроблялася ще Бежаром в 60-і роки, і посилає нас в епоху Ронсара і поетів Плеяди, яка передувала народженню перших балетних спектаклів XVI століття.

Насиченим ледве уловимими поетичними інтонаціями і щемлячою ніжністю, готовою від танцівників перелитися в зал для глядачів, виявився і проникливий дует одного з кращих сучасних європейських хореографів Девида Доусона на музику Баха Мільйони поцілунків на моїй шкірі, благодійний, що відкрив, гала. А закривав його уривок з балету британського класика Фредеріка Аштона Маргарита і Арман виконаний носіями витонченого англійського стилю Томарой Рохо і Сергієм Полуниним. Останній ніколи не висувався і ще не був володарем балетного Оскара, але щонайтонший психологізм, що передається цим артистом в кожній позі, і в кожному русі його танцю, і без всякого Оскара робить його головною балетною зіркою нового часу.

АРТ-новинки

Коментарі відключені.

Навігація по публікаціях