Пафос з нальотом імпресіонізму

У Робітника і колгоспницю помістили несподіваний соцреалізм

Створений Вірою Мухиной і Борисом Иофаном сталевий символ радянської епохи, що височіє у північного входу ВВЦ, не стоїть без діла. Усередині його 33-метрового постаменту, в якому розташовується музейно-виставковий центр Робітник і колгоспниця – знакова прем’єра. На виставці Робітники і колгоспниці показують класичні і одночасно несподівані для радянського часу фотографії і живопис. У нестандартні художні рішення і невдалі кадри соцреалістів вдивився кореспондент .

Я така ж була, мріяла поїхати будувати Донбас, та мама не пустила! – радісно щебече літня доглядачка центру Робітник і колгоспниця Антоніна. Її посмішка така ж широка, як і у її ровесників, молодих робітників, зображених на фото 1950-х. Усі знімки фоторепортерів Вогника показуються по два – так стає ясно, що ідеальний портрет трударя виходив не з першого шпарка затвора фотоапарата. То чорні зуби колгоспниць не до місця прослизнуть в кадрі, то примхливе котеня втече з рук господарника, а робітник вийде аж надто серйозним… Але більшість осіб з обкладинки, звичайно ж, щасливі. Чи були насправді так задоволені ці люди?

У Робітника і колгоспницю помістили несподіваний соцреалізм(15 фото)

- Ми почували себе частиною чогось великого і значного. Звичайно, життя було непростим, адже, наприклад, паспортів у багатьох не було в 50-і, зате була упевненість, що усе це не даремно, – відповідає доглядачка Антоніна.

Серед фотографій епохи окремо стоїть серія 1930-х фотографа Вадима Ковригина. Його чорно-білі портрети стахановців на робочому місці – зразок соцреалістичного пафосу. Дивує в них заворожливий фон, как-будто написаний кистю імпресіоніста. А в детальних фотографіях труб і верстатів читається лексика модерністів.

Нетривіальність відчувається і в залі живопису, де виставлені роботи фондів РОСИЗО. Більшість авторів не стали знаменитими. Зате в їх живописі можна знайти відгомони тих же імпресіоністів (картина Миколи Глущенко Мартенівський цех. Донбас (1938) або навіть несподіваний зв’язок з американським художником-урбаністом Едвардом Хоппером (картина Віктора Пинегина Московський велозавод (1936-37)). Маловідомі полотна розбавляють відомі – одне з них, приватний гість міжнародних майданчиків, – мальовничий пейзаж Дмитра Налбандяна Єреван будується (1972).

Я спеціально вибирала для виставки і хрестоматійні речі, і не заїжджені, – розповідає  куратор виставки, директор виставкового об’єднання Манеж (куди входить в момумент-музей Робітник і колгоспниця, Марина Мул. – Якщо ви прийдете в Третьяковскую гарелею, то знайдете там кращі зразки соцреалізму, але вони якісь холодні. Тут же ми показуємо не найвідоміші речі, але теплі, живі. Художники, загнані системою у вузькі стильові рамки, шукали форми самовираження, виходило іноді дуже зворушливо і іноді несподівано.

Наступну прем’єру в Робітнику і колгоспниці готують до 8 березня – так відмітять століття жіночого дня в Росії. А восени обіцяють здивувати великою ретроспективою Віри Мухиной.

АРТ-новинки

Коментарі відключені.

Навігація по публікаціях